Доповідь
Трудова участь дитини в житті родини
Трудове виховання підростаючого покоління – одна з основних складових формуванні
особистості нової людини. Серед життєвих цінностей головне місце належить
праці. Тільки в праці та за допомогою праці задовольняються людські потреби,
формується суспільство і сама людина.
У родині діти вперше ознайомлюються з працею і безпосередньо беруть у ній
участь. Значний виховний вплив на них сімейного середовища зумовлюються
глибиною взаємної привя’заності батьків і дітей.
Для трудового виховання дітей у родині має значення вже той факт, що батьки
працюють. Дитині необхідно знати, що їхня трудова діяльність потрібна людям.
Особистий приклад батьків робота на виробництві та вдома, розподіл домашніх
обов’язків формує у дитини почуття
відповідальності за доручену справу.
Важливу роль у трудовому вихованні підростаючого покоління відіграє вміння
уважно ставитися до прагнення дітей допомагати дорослим. Нажаль, батьки
розцінюють таку допомогу як мало значущу, недоречну і навіть зайву. У відповідь
на бажання дитині допомогти, заклопотані батьки відповідають: «Ти мені
заважаєш!» або «Я поспішаю, сам швидше впораюсь!». Діти в такій ситуації
відчувають себе ображеними. Досить дорослим кілька разів відмовитися від допомоги,
і дитина вже боятиметься й пропонувати. Зникає бажання працювати, і вона вже
байдуже спостерігає за роботою дорослих.
У вихованні позитивного ставлення до праці не слід обмежуватися залученням
дітей до якогось одного виду трудової діяльності. Звичайно, багаторазово
виконуючи якусь роботу, дитина набуває певного досвіду, досить швидко
вдосконалює трудові навички, досягаючи помітних успіхів. Однак така рання
«спеціалізація» збіднює трудові інтереси людей, гальмує процес формування в них
інших якостей.
Буває, що батьки, «піклуючись» про дитину, прагнуть повністю звільнити її
від домашніх обов’язків, вважаючи, що « виросте, тоді й працюватиме». Обмежуючи
діяльність дитини грою та розвагами, дорослі, самі того не усвідомлюючи, значно
збіднюють її потреби, інтереси, не кажучи вже про те, що за такого виховання
ніде взятися трудовим навичкам та вмінням. Значно уповільнюється процес
формування вольових якостей. Самоконтроль, самооцінка тут відсутні.
Трапляється й так, що батьки,
намагаючись привчити дитину до праці, зловживають постійним контролем, безліччю
вимог і доручень, часто забувають надавати їй допомогу в оволодінні трудовими
навичками. Дорослі не враховують, що дитині не властиві, від народження трудові
здібності, вміння. Вона постійно вчиться дивитися й слухати, тримати в руках
предмети й оперувати ними, одягатись й прибирати ліжко, підмітати підлогу,
прасувати білизну й пришивати ґудзики, доглядати за квітами. Цих видів
домашньої праці дітей слід навчати повсякденно, планомірно і методично.
Інколи дорослі, чекаючи негайного результату, не дають змоги дитині вдатися
до власного досвіду, спокійно подумати, як краще виконати те чи інше доручення.
Тож не дивно, що в такій ситуації дитина зневірюється у собі, це шкодить їй у
використанні «своїх трудових ресурсів». Замість різноманітних потреб та
інтересів, сильної волі, позитивних почуттів у неї розвиваються невпевненість у
власних силах, розгубленість перед обставинами. Самооцінка такої дитини завжди
занижена, самоконтроль легко руйнується зовнішніми впливами.
Хай вам буде досить мудрості, наполегливості,терпіння навчити
своїх дітей працювати з насолодою і бажанням, щоб вони виросли працелюбними,
вашими помічниками. Завжди ставтеся до дитячої праці з повагою.
Немає коментарів:
Дописати коментар